«Тепер ви належите нам»

Стаття з такою назвою була опублікована на сайті італійської християнської загальноосвітньої школи «Реджіна Мунді» у місті Мілан (Італія), яку відвідала група дітей і молоді нашої парафії разом з отцем Миколаєм Данилевичем 23 січня 2023 року. В статті описуються враження від спілкування з нами наших нових італійських друзів на чолі з директором школи Маттео Северніні.

Нижче подаємо переклад статті українською мовою.

Велика жовта кімната, довгий стіл, за яким сиділо з десяток учнів школи «Regina Mundi» з середньої та старшої школи, кілька викладачів і наші нові друзі (молодь з України – прим. перекладача). Кожен представляється, розповідає щось про себе, а потім починається насичений діалог про школу та освіту. «Що вам подобається в цій школі?» — запитує українська студентка. Серед усіх відповідей переважає одна, яка найчастіше повторюється в устах наших студентів: «Нам дуже допомагають вчителі, і ми допомагаємо один одному». «З учителями дружба, а не страх». «Мені подобається, що вчителі заохочують нас, вони допомагають нам, вони ніколи не кажуть, що ти для чогось не створений», — наголошують один за одним наші студенти.

Це спостереження найбільше вражає українських хлопців та дівчат, і вони це відразу помічають і підкреслюють різницю зі своїм досвідом: «Ми здивовані таким ставленням, що кожна людина, кожен студент має значення», і вони кажуть нам, що зазвичай їхні вчителі оцінюють їх лише на основі оцінок і що немає реальної допомоги і супроводу для тих, кому важко вчитися: «у нас не так, вчителі в нас не вірять».

Маттео – директор школи, вступає в розмову і, посміхаючись, і охоче пояснює, що це не скрізь [в Італії] так. «Те, що ви помітили, ця унікальність у стосунках з учнями, той факт, що учні є дорогоцінними, — це досвід, який мають не всі учні в Італії. Це досвід, отриманий у цій школі, і який випливає з певного уявлення про освіту. Оскільки освіта приходить лише через справжні стосунки, вона пов’язана з вашим глибоким змістом. Освіта полягає в тому, щоб дізнатися, для чого ми створені, і тому це шлях, який можна пройти разом – учителі та учні».

Одразу впадає в око, як у цьому діалозі ми самі трохи більше відкрили розуміння «хто ми»; так, тому що це завжди буває так: ти заново дізнаєшся, ким ти є насправді сам на зустрічі, коли маєш розповісти про себе, тобі доводиться звітувати про те, що ти говориш, чому і як ти щось робиш. Ми можемо сказати, що це більше усвідомлення є першою квіткою вдячності цього ранку.

Але діалог триває і Маттео, отримавши декілька запитань, розповідає про драматичне та дивовижне походження школи Луїджі Джуссані в Кампалі (Уганда), де він провів останні 10 років (в якості директора – прим. перекладача). «Школа в Африці народилася внаслідок війни, яка тривала понад 20 років, у якій з 1986 по 1989 роки загинуло понад 100 000 людей», а також «з історії деяких жінок, які постраждали від найжахливіших речей під час війни».

Але в певний момент свого нещасного життя ці жінки, які вижили і які потім просто хотіли дозволити собі померти (від відчаю – прим. перекладача), зустрічають Роуз – медсестру, яка починає жити поряд з ними, поділяючи з ними їхній досвід життя: «Кожна з нас має безмежну цінність, яку ні зло, яке ми самі вчинили чи від якого ми самі постраждали, не може ні зменшити, ані нівелювати. Тебе люблять!". Ці жінки повірили в це і почали піклуватися про себе, і вони хотіли мати школу для своїх дітей, щоб вони також могли знати, наскільки вони цінні.

Одразу згадується біль і зло, яке війна приносить Україні, у життях цих хлопців і дівчат та багатьох їхніх друзів. Ця паралель кидається в очі й запалює надією, оскільки в історії Маттео ясно, що війна — це не останнє слово, як це було для жінок медсестри Роуз. Але є щось, що змінює їхні обличчя вже тепер.

В наших українських друзів очі живі, усміхнені, обличчя спокійні. Загалом, ці 16 українських студентів є такими самими, яких ви зустрічаєте будь-де.Це звичайні хлопці і дівчата. Але разом з тим, вони якісь і незвичайні, тому що ці наші нові друзі приїхали з Києва, з України, з цієї землі, яка страждає від війни, що триває вже майже рік.

Кажуть, що очі не обманюють, але звідки ж тоді береться це, здавалося б, незрозуміле щастя? Неможливо не бути враженим, а тому виникає запитання: «Нас дуже вражають ваші обличчя, мир і спокій, навіть ваше щастя, але ж ви живете в одній з найважчих ситуацій, з якими може зіткнутися людина – в умовах війни. Звідки все те, що ми бачимо на вашому обличчі?». «Ми живі, наша сім’я жива, у нас є дім», – це те, про що ніхто з нас не думав, коли сьогодні вранці вставав з ліжка. «Бог з нами». «У нас є надія», — відповідають українські дівчата і хлопці.

Отець Миколай, здивований і вдячний за запитання, відповідає глибоко роздумуючи. «Мені здається, що мені допомагає віра в Бога. Я почуваюся впевненим, незважаючи на агресію і негатив, які є навколо нас». І продовжує далі: «Ми повинні робити все, що можемо, і будувати життя. Я хотів вивезти дітей з України [до Італії], щоб показати їм позитив, тому що позитив може почати процвітати навіть всередині негативу. Ми повинні робити позитивні речі, особливо у складних обставинах». І ще: «Любов змінює іншого, хто є поруч з нами. Христос прийшов і приніс любов, і лише починаючи звідси ми можемо почати зміну суспільства». Історія жінок в Африці є свідченням того, що це саме так, що зло не перемагає, що від зла можна врятуватися, коли на тебе дивляться як на дорогоцінний дар.

Маттео наполягає: «Ви відповідаєте за цю надію перед світом. Дивлячись на вас, я вбачаю великий знак того, що означає ця надія». Отець Миколай завершує, нагадуючи Євангеліє від Луки 17,2: «Царство Небесне всередині вас є», і додає «Погляньте, це Царство Небесне відбивається в обличчях нашої молоді, яке ви зауважили».

Потім була екскурсія по школі, після чого кінцеве спільне фото, всі разом, щоб зафіксувати цей момент краси. Вдячність така велика, і ми продовжуємо знімати знову, останнє фото, і було дуже важко розлучитися з нашими новими друзями.

• Тепер ви належите нам! — каже директор.

• А ви нам! — відповідає православний отець, який, зворушено посміхаючись, запрошує всіх нас до України.

Оригінал статті за посиланням:

https://scuolareginamundi.it/voi-adesso-ci-appartenete/